Свобода інформації

Свобода інформації є основним правом людини і критерієм всіх видів свобод, захисту яких Об’єднані Нації себе присвятили.[i]

Право на пошук і отримання інформації є складовою свободи вираження поглядів, що захищається статтею 10 Європейської конвенції про захист прав людини і основновоположних свобод та статтею 19 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.

Отже, право на інформацію є важливою складовою свободи вираження поглядів, воно відіграє унікальну і ключову роль фундаменту демократії, підзвітності державного апарату, а також нерозривно пов’язане з іншими основними правами людини, такими як право на повагу до приватного і сімейного життя.

Стаття 34 Конституції України проголошує, що «Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб – на свій вибір.

Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя».

[i] Скликання міжнародної конференції з питань свободи інформації: Резолюція 59 (1) першої сесії Генеральної Асамблеї ООН, 14 грудня 1946 року