Приватність

Право на приватність — одне з фундаментальних  прав людини, що включає:

  • інформаційну приватність (захист персональних даних), що встановлює порядок збору, реєстрації,  накопичення, зберігання, адаптування, зміни, поновлення, використання, поширення та знищення персональних даних;
  • комунікаційну приватність,  полягає в таємниці кореспонденції, телефонних розмов, електронної пошти, правил зняття інформації з каналів зв’язку тощо;
  • інші види приватності, зокрема тілесну та територіальну.

Зважаючи на фундаментальну значимість та ключову роль у системі захисту прав людини, питанню приватності особи приділено велику увагу в системі міжнародних правових актів. Зокрема, право на повагу до приватного й сімейного життя передбачене статтею 8 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Законом України від 6 липня 2010 року Україна ратифікувала Конвенцію Ради Європи про захист осіб у зв’язку з автоматизованою обробкою персональних даних та Додатковий протокол до неї. Наряду з міжнародними положеннями, право людини на недоторканість особистого життя закріплене в  Конституції України (ст.31 – комунікаційна; ст.32 – інформаційна).

В Україні на правоохоронні органи покладене виконання як негативного, так і позитивного зобов’язань щодо забезпечення права на приватність. Наприклад, можливість тимчасового обмеження комунікаційного аспекту прав і свобод людини і громадянина передбачається під час проведення оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, здійснюватися це може виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З 2010 року Асоціація українських моніторів дотримання прав людини (далі – Асоціація УМДПЛ) здійснювала моніторинг діяльності правоохоронних органів, який дозволяє зробити припущення, що найбільш поширеними порушеннями права на комунікаційну приватність є протиправні зняття інформації з мобільних телефонів затриманих, несанкціоновані отримання роздруківок розмов громадян зі стаціонарних телекомунікацій та мереж мобільного зв’язку тощо (дослідження опубліковані в щорічних звітах Асоціації УМДПЛ).

Серед іншого, занепокоєння викликає діяльність правоохоронних органів з обробки персональних даних, яка здійснюється повністю або частково із застосуванням автоматизованих засобів, а також обробка персональних даних, що містяться в картотеці чи призначені до внесення до картотеки, із застосуванням неавтоматизованих засобів. Зокрема, окремі випадки незаконної дактилоскопії осіб, необґрунтоване витребування інформації, яка містить персональні дані, у суб’єктів господарювання, органів державної влади і місцевого самоврядування.

У зв’язку з цим, необхідна консолідація зусиль для поетапного впровадження заходів, що сприятимуть створенню міцної і цілісної системи, яка гарантуватиме право люднини на повагу до приватного та сімейного життя.