Чи буде в Україні поліцейська діяльність, орієнтована на громаду?

12122500_1515573358752831_4502893277931647194_nСпілкуючись з представниками як громадськості, так і поліції країн Європи, США, Канади та ін., завжди піднімаю тему взаємодії населення і поліції. Так ось, коли я промовляю загальноприйнятий термін англійською мовою “Community Policing” (поліцейська діяльність, орієнтована на громаду), у відповідь чую: «Так, для нас це дуже важливо, ми цьому приділяємо дуже багато уваги!» Адже для того, щоб поліція ефективно здійснювала свою правоохоронну функцію, вона повинна реагувати на місцеві потреби, які мають визначати самі громади, повинна відбуватися взаємодія і комунікація між населенням і поліцією, а також слід дотримуватися індивідуального підходу до вирішення місцевих проблем у взаємодії з населенням та відповідальними органами влади. До того ж, дуже важливо, щоб поліція більше приділяла уваги запобіганню злочинам (превентивній діяльності), а не реагуванню на вже скоєне правопорушення. 

Уже давно в багатьох країнах (Велика Британія, Чехія, Бельгія, Данія, Німеччина, Естонія, Латвія, Литва, США та ін.) місцева поліція розглядається населенням як організація, основою якої є ідея спільної відповідальності та безпеки; яка має місію та стратегію запобігання злочинності на конкретній території; де профілактична робота стоїть на високому рівні і рівноцінна розслідуванню вже скоєних правопорушень. Там є високий рівень довіри населення до правоохоронців, а поліцейський – це професіонал у сфері правоохоронної діяльності, залежно від покладених на нього функцій. Там спостерігається високий рівень поінформованості населення про те, що робить поліція, яка її роль, права та обов’язки.

Community-Policing-6th-0ct-2012-10

 

Я вже понад рік вивчаю перспективи впровадження в Україні поліцейської діяльності, орієнтованої на громаду (Community Policing). Спілкуюся з представниками різних громад, які розпочали реалізовувати місцеві ініціативи у сфері громадського порядку, і розумію, що людям на місцях, справді, не байдужа безпека свого міста (села, району). І попри, переважно, недовіру до правоохоронців вони готові взаємодіяти, аби зробити своє життя та життя своїх родин комфортним і без страху. Ініціативи дуже різні: спільне патрулювання, профілактична робота з молоддю, формування карти небезпечних місць шляхом опитування населення, є цікаві інтерактивні проекти (наприклад, розробка онлайн-карти скоєних правопорушень) та ін. Одне слово, є запит звернути увагу саме на місцеві проблеми та є пропозиції, як їх можна вирішити у взаємодії. 

Щодо позиції поліції в цьому питанні, тут стає сумно. Спілкуюся з поліцейськими особисто про необхідність іти в люди, більше працювати над питаннями взаємодії, впроваджувати нові форми комунікації з населенням, підвищувати професійний рівень працівників, підтримувати місцеві ініціативи у сфері безпеки, наприклад, превентивні заходи для різних верств населення (молоді, літніх або людей з інвалідністю, залежно від потреб у безпеці). Інколи питаю у правоохоронців, що є критерієм їхньої діяльності, чому вирішили, що саме це є пріоритетом на конкретній території? Хто визначає ці пріоритети і як? Так, на жаль, карту проблем визначає вказівка з Києва або внутрішнє переконання поліцейського, а не громада. На відміну від вищезгаданих держав, сьогодні в Україні практично відсутні механізми з’ясування думки населення. Проблема полягає у тому, що правоохоронці орієнтуються на власні уявлення про роботу у сфері громадського порядку і безпеки, які не завжди збігаються з потребами місцевої громади. Поліція є ізольованою від населення, не є підзвітною перед ним, відсутні методики визначення правоохоронних потреб громади тощо. 

Але, на мою думку, організація роботи за зразком ще радянських часів – це не найстрашніше. Найбільше, що мене вражає, – це відсутність ініціативи і бажання до змін. На зустрічах з громадськістю поліцейські уважно вислуховують, навіть інколи щось записують у блокнот, й у відповідь завжди чуємо: «Так, налагодження взаємодії з населенням – це наше все!» Або ж іще варіант: «Але якби в нас були нові комп’ютери, планшети, тоді ми б запрацювали по-новому і була б взаємодія з громадою і т.д.». Проблему технічного забезпечення ніхто не заперечує, але скажіть, невже саме це є основною перешкодою для того, щоб бути доступною та демократичною структурою. І після кожного такого спілкування настає велике розчарування, оскільки реального бажання до змін у роботі поліції в цьому напрямку, особливо на місцях, я не бачу.

Звичайно, просвітки в тунелі є: окремі особи в поліції реально щось намагаються робити у цьому напрямку (про них пізніше). Ще хочеться відзначити бажання до вивчення та апробації нових практик правоохоронної діяльності з боку патрульної поліції. Як зазначають мої колеги: «Там хоч є вогники в очах!» Але поодинокі випадки в окремих регіонах, вочевидь, свідчать про те, що у Національної поліції України немає стратегії партнерських засад взаємодії поліції і населення.

Разом з тим нагадаю, що Законом України «Про Національну поліцію» визначено необхідність встановлення виключно партнерських засад взаємодії поліції і населення. Зокрема, розділ «Громадський контроль Національної поліції» передбачає: звіт про поліцейську діяльність; взаємодію між керівниками територіальних органів поліції та представниками органів місцевого самоврядування. Також у цьому розділі визначено, що поліція взаємодіє з громадськістю шляхом підготовки та виконання спільних проектів, програм та заходів для задоволення потреб населення і покращення ефективності виконання поліцією покладених на неї завдань.

Залишається сподіватись, що такий стан, зумовлений, як зазначає керівництво поліції, «перехідним періодом», і зрештою з’явиться чітке розуміння того, що коли поліцейська діяльність буде орієнтована на громаду, правоохоронці чіткіше зможуть усвідомити протиріччя між тим, що вони роблять, і тим, що, згідно з думкою громадськості, повинні робити. Навіть якщо в майбутньому поліція працюватиме ефективніше і більш професійно, але комунікація між населенням та правоохоронцями буде неефективною, рівень довіри залишатиметься низьким. Тому поліції в роботі слід більше приділяти увагу аспектам, важливим саме у повсякденному житті людей, які перш за все підсилюють відчуття їхньої безпеки за місцем проживання.

Уляна Шадська, керівник програми “Відкритість правоохоронної системи”

Фото: http://www.southcowichancommunitypolicing.ca/about-sccpas/

Posted in Думки, Новини, Поліція і громада.