Будні нової поліції, або Нарис про громаду, лиходіїв та роботу правоохоронців

!!!

Київ став одним з перших міст, де розпочала свою роботу національна поліція. Патрулювання здійснюється цілодобово в усіх районах столиці. Троєщина — найбільший спальний масив міста та один з найнебезпечніших. Полісменам, м’яко кажучи, скучати не доводиться. З якими проблемами та критичними ситуаціями зіштовхуються патрульні — читайте у нашому матеріалі, підготовленому в рамках програми “Відкритість правоохоронної системи”.

«Жителі Троєщини або занадто пасивні або псевдоактивні — ділиться враженнями від патрулювання спального району лейтенант поліції Бондарчук. — Часто люди не викликають поліцію, коли у них у дворі бійка, однак не полінуються подзвонити, коли, наприклад, зламались двері у під’їзді». Хлопця інакше, аніж «коп» язик не повертається назвати. Чорний однострій гармонійно доповнюють «поліцейські» окуляри. Помітно, що відчуває він себе достойно, на своєму місці. Вочевидь, робота йому подобається.

«То як воно патрулювати цей район?» таке просте моє питання очікувано уперлось у верифікацію легенд про місцевість. «Роботи більш, ніж достатньо. На днях тут велика бійка була: шістнадцятеро на двох. Багато сімейних сварок, але дуже часто доводиться мати справу з чимось набагато серйознішим, як-от пограбування чи розбої. З наркоманами також велика проблема», — такі перші сумні враження полісмена від роботи у цьому районі.

Лейтенант Мірзоєв, дитинство якого пройшло у цьому житловому масиві, зазначає, що корінні мешканці дійсно не почуваються у безпеці. «Якщо говорити про приїжджих, то вони можуть просто не помічати і не знати про небезпеку — людина тут лише винаймає житло, а вчитись чи працювати їздить десь у центр Києва», — ділиться спостереженнями патрульний. Хлопці підкреслюють, що в цьому і є особливість Троєщини: порівняно дешеве житло приваблює різний контингент, часто не найбільш законослухняний. Однак не робіть поспішний висновок, що полісменам це все остогидло. Про службу полісмени розповідають напрочуд виважено, підкреслюючи таке: «На жаль, нам доводиться спілкуватись з не дуже порядними людьми. Проте це наша робота». Описуючи місцевість, лейтенант Бондарчук додає: «Тим, що район настільки різноманітний, тим він і цікавий». Строкатість Троєщини коментує і пан Мірзоєв: «Ринок «Троєщина» один з найбільших в Україні. Там працюють мігранти з Китаю, Африки — там люди з усього світу». В противагу існуючим міфам — іммігранти ніяк не збільшують рівень злочинності, а локалізація меншин не зустрічається — зазначають патрульні. Складність у більш приземлених речах: «За різними даними, на масиві проживає понад 350 тисяч людей. І це є більше, ніж в пересічних обласних центрах країни», — полісмени нагадують про той факт, що Троєщина найбільш густонаселений район України. Працювати, направду, нелегко.

Разом з тим, копам доводиться часто стикатись з банальними п’яними дебошами та хуліганством. Тож, аби змінити ситуацію на краще, полісмени наполягають, що варто було б прикрити усі «розливайки», а продаж алкоголю після 22:00 заборонити.

Відзначають і доволі неприємні речі, котрі стосуються учасників АТО: «Буває всяке, не хочемо тут нагнітати, але вже бачимо, що з військовими можуть бути різні пригоди, після того, що вони пережили. З цим треба працювати. Іноді, випивши зайвого, вони втягуються у якийсь конфлікт. Коли ми приїжджаємо, то деякі розуміють наші зауваження, а інші ж йдуть на пряму конфронтацію. Є й таке, що люди на Сході і не були, але махінаціями отримали відповідні довідки».

Розмову намагаюсь закінчити на більш обнадійливій ноті, тому питаю про те, що б полісмени змінили на Троєщині, аби тут стало краще. Щодо інфраструктури, то полісмени нагадують про будівництво метро, не приховуючи певний скепсис. Наголошують, що громаді потрібна постійна просвітницько-роз’яснювальна робота, і не обов’язково від поліції. Сходяться також на думці, що варто пропагувати здоровий спосіб життя, розвивати освіту і культуру.

Відверто кажучи, полісмени, хоч і описавши жорсткі реалії Троєщини, вселяють оптимізм, заряджаючи стійкою впевненістю у тому, що все буде добре. Прощаючись, лейтенант Бондарчук подякував мені за те, що я роблю, і що це надзвичайно важливо, бо це щось може змінити. Мені, звісно, приємно, але дякувати мав би я, а разом зі мною й інші громадяни, котрі можуть спати спокійно з такими охоронцями правопорядку.

Автор: Сергій Баглай

Фото: Ксенія Кравцова

Редагування: Тетяна Гончарук

Матеріал підготовлено в рамках програми “Відкритість правоохоронної системи”

Posted in Новини, Поліція і громада.