Позиція Європейського Суду з прав людини щодо несанкціонованого прослуховування поліцією телефонів

Стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод “Право на повагу до приватного і сімейного життя”

Кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров’я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

З огляду на фундаментальну значущість та ключову роль у системі захисту прав людини питанню приватності особи приділено велику увагу в системі міжнародних правових актів. Зокрема, право на повагу до приватного й сімейного життя передбачене статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція). Законом України від 6 липня 2010 року Україна ратифікувала Конвенцію Ради Європи про захист осіб у зв’язку з автоматизованою обробкою персональних даних та Додатковий протокол до неї. Поряд із міжнародними положеннями право людини на недоторканість особистого життя закріплене  в Конституції України (ст. 31 – комунікаційна; ст. 32 – інформаційна).

Примітка. Комунікаційна приватність полягає в таємниці кореспонденції, телефонних розмов, електронної пошти, правил зняття інформації з каналів зв’язку тощо.

В Україні на правоохоронні органи покладено виконання як негативного, так і позитивного обов’язку щодо забезпечення права на приватність. Наприклад, можливість тимчасового обмеження комунікаційного аспекту прав і свобод людини і громадянина передбачається під час проведення оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства. Проте, згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, здійснюватися це можна виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Комунікаційна приватність

Комунікаційна приватність

Результати моніторингу з боку громадських організацій та публікацій в ЗМІ, дозволяють зробити припущення, що найбільш поширеними порушеннями права на комунікаційну приватність є протиправні зняття інформації з мобільних телефонів затриманих, несанкціоновані отримання роздруківок розмов громадян зі стаціонарних телекомунікацій та мереж мобільного зв’язку тощо.

Так, усі призвичаїлися до думки: “нас слухають”. Проте, громадяни інших держав вже давно поставити питання: чому? на якій підставі? І довели в судовому порядку, що в правовій державі неприпустиме необґрунтоване втручання в приватне життя людини.

У зв’язку із цим звертаємо увагу на позицію Європейського Суду з прав людини щодо несанкціонованого прослуховування поліцією телефонів (порушення комунікаційної приватності). Ось ряд прикладів.

Справа Мелоуна проти Сполученого Королівства, 02.08.1984 (CASE OF MALONE v. THE UNITED KINGDOM)[1]: стосувалась порушення статті 8 Конвенції на підставі того, що прослуховування телефонних розмов заявника (в рамках його кримінального переслідування) і реєстрація історії дзвінків (збереження номерів, набраних з певного телефону) не були передбачені законом.

З тієї ж причини Суд знайшов порушення статті 8 Конвенції у справі Хана проти Сполученого Королівства (CASE OF KHAN v. THE UNITED KINGDOM, 12.05.2000)[2]: стеження за заявником за допомогою підслуховуючого пристрою в рамках кримінального переслідування у справі про торгівлю наркотиками.

А. проти Франції, 23.11.1993 (CASE OF A. v. FRANCE (Application no. 14838/89))[3]: запис телефонної розмови заявниці з приватною особою, у якій ішлося про те, що та найняла його для вчинення злочину. Запис було зроблено зазначеною особою за сприяння поліції в ході попереднього розслідування. Порушення статті 8 Конвенції полягає у тому, що запис розмови проводився поза рамками судового розгляду і не був санкціонований слідчим суддею.

Аманн проти Швейцарії (CASE OF AMANN v. SWITZERLAND (Application no. 27798/95)[5]: Заявник був підприємцем. На початку 1980-х років він імпортував до Швейцарії депілятори. В жовтні 1981 року заявникові зателефонувала жінка з посольства колишнього Радянського Союзу в Берні (Berne), щоб замовити депілятор. Федеральна прокуратура (Bundesanwaltschaft) перехопила цю телефонну розмову, після чого звернулася до розвідувальної служби поліції Цюріхського кантону із проханням провести розслідування стосовно діяльності заявника і товарів, якими він торгує. На підставі рапорту, підготовленому поліцією Цюріхського кантону в грудні 1981 року,  у прокуратурі на заявника було заведено картку для зберігання її в картотеці служби національної безпеки Цюріхського кантону.

Заявник скаржився, що заведення на нього картки після прослуховування телефонного дзвінка, який він одержав від особи з посольства колишнього Радянського Союзу в м. Берні, та її зберігання в Конфедераційній картотеці становило порушення статті 8 Конвенції.

Застосовність статті 8 Конвенції

Судом було наголошено, що зберігання даних, які стосуються «приватного життя» особи, належить до сфери застосування пункту 1 статті 8 (Рішення у справі «Ліндер проти Швеції» (Leander v. Sweden) від 26 березня 1987 року).

З цього приводу Суд зазначає, що поняття «приватне життя» не може тлумачитися в обмежувальному значенні. Зокрема, повага до приватного життя передбачає право на встановлення і розвиток стосунків з іншими людьми; крім того, немає принципових підстав вважати, що поняття «приватне життя» не може охоплювати діяльність професійного чи ділового характеру (Рішення у справі «Німец проти Німеччини» (Niemietz v. Germany) від 16 грудня 1992 року.

У цій справі Суд зазначив, що на заявника було заведено картку із записом, що він є особою, яка має «контакт з посольством» і «здійснює різного роду комерційну діяльність із компанією» і ці подробиці, безумовно, являли собою дані, пов’язані з «приватним життям» заявника, а отже, стаття 8 Конвенції також застосовується до цієї скарги.

Виправданість втручання

Позиція Суду: таке втручання не становить порушення статті 8, якщо воно здійснюється «згідно із законом», в інтересах однієї чи кількох законних цілей, про які йдеться у пункті 2, і до того ж є необхідним у демократичному суспільстві для забезпечення цих цілей.

Чи здійснювалося втручання «згідно із законом»?

Заявник стверджував, що для заведення і зберігання картки на нього не було жодної правової підстави. Зокрема, він доводив, що стаття 17(3) ФКПЗ не надає федеральній поліції права записувати результати заходів спостереження. Щодо Директив Федеральної ради від 16 березня 1981 року, які застосовуються у роботі федеральної адміністрації з даними особистого характеру, вони стосуються державних службовців адміністрації, а отже, не є достатньо чітко сформульованими і конкретними, щоб уможливлювати з’ясування громадянами своїх прав і обов’язків.

Комісія погодилася із заявником. Зокрема, вона визнала, що Директиви Федеральної ради від 16 березня 1981 року, які застосовуються у роботі федеральної адміністрації з даними особистого характеру, сформульовані недостатньо чітко і просто виходять із припущення, що для зберігання інформації існує правова підстава, але самі вони не надають такої підстави.

В даному рішенні Суд визнав, що картка на заявника була заведена не «згідно із законом» у контексті статті 8 Конвенції. Отже, порушення статті 8 Конвенції полягає в тому, що записи телефонної розмови, а також збір і зберігання інформації не були передбачені законом, оскільки швейцарське право не чітко визначало   повноваження влади в цій сфері.

!  Варто звернути увагу на те, що Суд бере до уваги не тільки умови, в яких було отримано інформацію, і те, як вона зберігається, а також характер інформації і те, яким чином вона використовується[6].

В контексті національної безпеки гарним прикладом слугує така справа:

В наш час суспільству загрожують різні форми шпигунства і тероризму. Тому держава повинна мати можливість, з метою ефективної протидії таким загрозам, вести приховане спостереження за особами, які здійснюють підривну діяльність на її території  (Класс та інші проти Німеччини, 06.09.1978, § 42. (CASE O KLASS AND OTHERS v. GERMANY (Application no. 5029/71)[7].)

При цьому Суд, усвідомлюючи створювану застосуванням заходів таємного спостереження небезпеку «підриву або навіть руйнування демократії під приводом її захисту, стверджує, що держави не можуть в ім’я боротьби зі шпигунством і тероризмом приймати будь-які заходи, які вони вважатимуть необхідними».

Наостанок. Питання таємного спостереження набувають ще більшого значення в контексті Інтернету, оскільки безперервна еволюція інтернет-технологій включала швидкий розвиток у сфері створення обладнання і методів спостереження за передачею інформації в режимі онлайн. Телекомунікаційні компанії щороку надають велику кількість даних із передачі інформації урядовим службам у відповідь на їхні вимоги. Тому, необгрунтоване і несанцціоноване спостереження за користуванням Інтернетом і телефонними дзвінками (тотальний контроль) цілком ймовірно, що в найближчому майбутньому може опинитися в центрі уваги розглядів у Європейському Суді з прав людини.

[1] CASE OF MALONE v. THE UNITED KINGDOM (Application no. 8691/79) http://hudoc.echr.coe.int/sites/eng/pages/search.aspx#{“dmdocnumber”:[“695410″],”itemid”:[“001-57533″]}

[2] CASE OF KHAN v. THE UNITED KINGDOM http://hudoc.echr.coe.int/sites/eng/pages/search.aspx#{“dmdocnumber”:[“696718″],”itemid”:[“001-58841″]}

[3] CASE OF A. v. FRANCE (Application no. 14838/89) http://hudoc.echr.coe.int/sites/eng/pages/search.aspx#{“dmdocnumber”:[“695725″],”itemid”:[“001-57848″]}

[4] CHAMBER JUDGMENT IN THE CASE OF P.G. AND J.H. v. THE UNITED KINGDOM http://hudoc.echr.coe.int/sites/eng-press/pages/search.aspx#{“display”:[“1″],”dmdocnumber”:[“801196″]}

[5] CASE OF AMANN v. SWITZERLAND (Application no. 27798/95) http://hudoc.echr.coe.int/sites/eng/pages/search.aspx#{“dmdocnumber”:[“696374″],”itemid”:[“001-58497″]}

[6] http://www.echr.coe.int/Documents/FS_Data_RUS.pdf

[7] (CASE O KLASS AND OTHERS v. GERMANY (Application no. 5029/71)[7].

8 . http://hudoc.echr.coe.int/sites/eng/pages/search.aspx#{“dmdocnumber”:[“695387″],”itemid”:[“001-57510“]}

9.  http://eurocourt.in.ua/About.asp

 

 

Posted in Новини, Публікації, Судова практика.