Прозорість процесу прийняття рішень – ключова складова відкритого управління

IMG_0125bwДля втілення принципу відкритості державного управління, на сьогодні створена відповідна юридична база щодо обов’язку органів влади приймати, залежно від обставин, необхідні заходи для забезпечення можливості участі громадян та інших зацікавлених сторін у процесі прийняття рішень (Закони України «Про доступ до публічної інформації», «Про звернення громадян», «Про інформацію» та ін.).

Проте, положень окремих законів недостатньо для перетворення будь-якої закріпленої норми поведінки в повсякденну практику. Після прийняття будь-якого закону, необхідно розробити детальні процедури й правила поведінки службовців відповідно до регламенту роботи відомства.

Одним з ключових аспектів відкритості є прозорість процесу прийняття управлінських рішень перед суспільством. Для цього необхідна організація зворотного зв’язку з громадянами, яка включала б збір пропозицій (рекомендацій) до проектів нормативних документів, що підлягають обговоренню, та їх аналіз.

Звичайно, що при виконанні низки важливих функцій держави (збереження суспільної стабільності, забезпечення громадського порядку та безпеки, територіальної цілісності тощо) мають місце обставини, які зумовлюють прийняття рішень без попереднього оприлюднення, обговорення та передбачають до них обмежений доступ. Проте, такі міри конфіденційності повинні бути обґрунтовані.

Наприклад, на сайті Міністерства внутрішніх справ України передбачена процедура оприлюднення проектів рішень та скринька куди можна надсилати зауваження й пропозиції. Проте, далеко не всі важливі проекти рішень оприлюднюються і процедура розгляду рекомендаційних листів з боку громадськості є незрозумілою. Більше того, в окремих випадках, вже по факту прийнятого рішення (в тому числі в межах територіального підрозділу в областях), щоб отримати даний документ, доводиться проходити тривалу процедуру запитів та оскаржень.

Кардинально розв’язати дану проблему можна лише:

  • по-перше, створивши відповідний законодавчий механізм, яким унормувати поведінку як службовців, так і громадськості;
  • по-друге, забезпечивши відповідну платформу для діалогу і взаємодії між ними (у тому числі з використанням інформаційних технологій мережі Інтернет).

Тобто, доцільним є прийняття нормативного документу, яким врегулювати відносини з суспільством щодо його участі в процесі прийняття рішень. Цей нормативно-правовий акт має бути додатковою гарантією належного виконання національних і міжнародних положень у сфері свободи інформації.

Окрім того, організація зв’язку, реалізована за допомогою мережі Інтернет, повинна включати: обов’язкову публічність всіх пропозицій; можливість голосувати й висловлювати підтримку висловлених ідей; обов’язкову публічну реакцію відповідальних посадових осіб на всі пропозиції, які набрали максимальну підтримку громадян та ін.

Збільшення обсягу відкритої інформації й забезпечення співпраці знімає напруженість при взаємодії громадян з державою, у тому числі з силовими структурами.

                                                           Уляна Шадська,

керівник програми “Відкритість правоохоронної системи”

Posted in Думки.