Що слід знати й на що звернути увагу у випадку, коли на адресу Вашої організації (установи) надійшов запит від міліції

IMG_0162

В Україні існує значна кількість контролюючих органів, які мають право перевіряти діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій.

На жаль, як показує практика, влада схильна зловживати адміністративним примусом. У зв’язку з цим, занепокоєння викликають випадки несанкціонованого витребування працівниками міліції документів, зокрема тих, які містять персональні дані.

Застереження від таких випадків викликає не лише в підприємців, а й у державних службовців, оскільки, відповідно до закону, вони зобов’язані забезпечити захист персональних даних від незаконної обробки, у тому числі незаконного знищення чи доступу до таких даних (іншої інформації з обмеженим доступом).

Щоб уникнути загроз від несанкціонованого витребування інформації, необхідно грамотно й виважено ставитись до надання відповідей правоохоронним структурам на їх запити. Обґрунтовані заходи перестороги – не є перешкоджанням міліції в здійсненні своїх функціональних обов’язків, а бажання привести взаємовідносини в рамки діючого законодавства.

Отже, що слід знати й на що звернути увагу у випадку, коли на адресу Вашої організації (установи) надійшов запит від міліції.

Частина друга статті 19 Конституції України проголошує, що «органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України».

Із наведеної норми Конституції вбачається, що умовою вчинення будь-яких дій органами влади є:

  • наявність відповідних, встановлених законом повноважень;
  • наявність встановленої законом підстави;
  • визначений законом спосіб (порядок) вчинення відповідних дій.

Лише наявність усіх трьох вище зазначених, встановлених Законом, умов у сукупності дає можливість органу влади вчиняти адміністративний примус.

Варто звернути увагу, що відповідно до Конституції підстави, межі повноважень та спосіб дій зазначених категорій посадовців мають бути визначені саме Конституцією та законами, які приймаються Верховною Радою України, а не підзаконними та будь-якими відомчими нормативно-правовими актами.

Підзаконні нормативно-правові акти мають прийматися уповноваженими нормотворчими суб’єктами лише на основі й на виконання законів і в жодному разі не повинні суперечити їм або розширювати повноваження суб’єктів владних повноважень.

Більше того, частина перша цієї ж статті Основного Закону гарантує, що ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Це ж стосується примушування до надання інформації у випадках, якщо таке надання прямо не передбачене законом, чи посадові особи не мають визначених законом повноважень на її отримання, чи спосіб, у який ця інформація витребовується, не передбачений законом або суперечить закону.

Стаття 5 Закону України «Про міліцію» визначає, що «міліція виконує свої завдання неупереджено, у точній відповідності з законом. Ніякі виняткові обставини або вказівки службових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій або бездіяльності міліції. Для забезпечення громадського порядку працівники міліції зобов’язані вживати заходів незалежно від свого підпорядкування. Міліція тимчасово, в межах чинного законодавства, обмежує права і свободи громадян, якщо без цього не можуть бути виконані покладені на неї обов’язки, й зобов’язана  дати їм пояснення з цього приводу».

Пунктом 17 статті 11 Закону України «Про міліцію» міліції надається право одержувати «безперешкодно і безплатно від підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та об’єднань громадян на письмовий запит відомості  (в  тому числі й ті, що становлять комерційну та банківську таємницю), необхідні у справах про злочини, що знаходяться у провадженні міліції».

Зверніть увагу! На формулювання «у справах про злочини, що знаходяться у провадженні міліції». Отже, міліція має право витребовувати лише відомості, необхідні у кримінальних справах. Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, тому в запиті мають бути посилання на наявність відкритого кримінального провадження (номер, дата та яким органом здійснюється провадження).

Крім того, міліція повинна обґрунтувати необхідність отримання інформації. При цьому в запиті повинні бути вказані конкретні положення нормативно-правових актів, згідно з якими адресат зобов’язаний надавати інформацію. Вказівка у запиті «у зв’язку з службовою необхідністю» не є і не може бути – правовою основою витребовування інформації.

Також, мають місце випадки, коли наведені посилання на нормативно-правові акти  не  мають  ніякого  стосунку  до  суті  запиту.

Пунктом 24 статті 11 Закону України «Про міліцію» міліції надається право вимагати від керівників підприємств, установ і організацій пояснення по фактах порушення законодавства, перевірка додержання якого віднесена до  компетенції  міліції, а також у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України,  проводити перевірки по фактах порушення законодавства, контроль за додержанням  якого  віднесено до компетенції міліції, вимагати проведення інвентаризацій і ревізій відповідних сфер фінансово-господарської діяльності. Органи міліції  вправі  приступити до проведення  перевірки суб’єктів господарської діяльності за умови наявності направлення на перевірку, яке складається за   формою,  встановленою Міністерством внутрішніх справ України. У направленні на перевірку зазначаються дата його видачі, назва підрозділу міліції, мета, вид,  підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання  та  прізвища  посадових  осіб  підрозділу міліції, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку  є  дійсним  за умови наявності підпису керівника підрозділу міліції, скріпленого печаткою органу міліції; за рішенням  суду в присутності   понятих та керівників підприємств, установ, організацій, фізичних  осіб, щодо  яких проводиться перевірка,   витребувати і вилучати оригінали документів, що  свідчать  про  правопорушення,  зразки сировини і продукції,  а до ухвалення такого рішення  суду – в присутності понятих та керівників підприємств,  установ, організацій, фізичних осіб,  щодо яких  проводиться перевірка,  вивчати  документи,  що свідчать  про  правопорушення,  за  рахунок  відповідного органу міліції робити  з  них копії із залишенням  особам, щодо яких проводиться перевірка, опису документів, з яких виготовлено копії, опечатувати каси,  склади та архіви на термін не більше 24 годин з моменту такого опечатування, зазначеного в протоколі.[1]

Стаття 12 Закону України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» визначає, що «спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю органів внутрішніх справ і Служби безпеки України та їх співробітники мають права, передбачені законами України «Про міліцію», «Про Службу безпеки України», «Про оперативно-розшукову діяльність», цим Законом та іншими законодавчими актами України».[2]

Згідно з статтею 9 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» у кожному випадку наявності підстав для проведення оперативно-розшукової діяльності заводиться оперативно-розшукова справа.

При цьому стаття 6 даного Закону, визначає підстави витребування, а саме: 1) наявність достатньої інформації, одержаної в установленому законом порядку, що потребує перевірки за допомогою оперативно-розшукових заходів і засобів, про: — злочини, що готуються або вчинені невстановленими особами; — осіб, які готують або вчинили злочин; — осіб, які переховуються від органів розслідування, суду або ухиляються від відбування кримінального покарання; — осіб безвісно відсутніх; — розвідувально-підривну діяльність спецслужб іноземних держав, організацій та окремих осіб проти України; — реальну загрозу життю, здоров’ю, житлу, майну працівників суду і правоохоронних органів у зв’язку з їх службовою діяльністю, а також особам, які беруть участь у кримінальному судочинстві, членам їх сімей та близьким родичам, з метою створення необхідних умов для належного відправлення правосуддя; співробітників розвідувальних органів України у зв’язку із службовою діяльністю цих осіб, їх близьких родичів, а також осіб, які конфіденційно співробітничають або співробітничали з розвідувальними органами України, та членів їх сімей з метою належного здійснення розвідувальної діяльності; 2) запити повноважних державних органів, установ та організацій про перевірку осіб у зв’язку з їх допуском до державної таємниці і до роботи з ядерними матеріалами та на ядерних установках; 3) потреба в отриманні розвідувальної інформації в інтересах безпеки суспільства і держави; 4) наявність узагальнених матеріалів центрального органу виконавчої влади із спеціальним статусом з питань фінансового моніторингу, отриманих в установленому законом порядку. Зазначені підстави можуть міститися в заявах, повідомленнях громадян, посадових осіб, громадських організацій, засобів масової інформації, у письмових дорученнях і постановах слідчого, вказівках прокурора, ухвалах суду в кримінальних справах, що знаходяться в його провадженні, матеріалах органів дізнання, інших правоохоронних органів, у запитах і повідомленнях правоохоронних органів інших держав та міжнародних правоохоронних організацій, а також запитах повноважних державних органів, установ та організацій, визначених Кабінетом Міністрів України, про перевірку осіб у зв’язку з їх допуском до державної таємниці і до роботи з ядерними матеріалами та на ядерних установках. Забороняється приймати рішення про проведення оперативно-розшукових заходів при відсутності підстав, передбачених у цій статті.[3]

Крім того, відповідно до статті 9 зазначеного Закону «громадяни України та інші особи мають право у  встановленому законом порядку одержати від органів, на які покладено здійснення оперативно-розшукової діяльності, письмове пояснення  з  приводу обмеження їх прав і свобод та оскаржити ці дії».

Трапляються непоодинокі випадки звернення правоохоронних органів з посиланням на статтю 93 Кримінального процесуального кодексу України, рахуючи, що за даною статтею їхні вимоги повинні бути задоволені.

Стаття 93 КПК України «Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом».

Зверніть увагу! Відповідно до КПК України існує певний порядок витребування документів, який міститься у главі 15 «Тимчасовий доступ до речей та документів».

Стаття 159 КПК України«тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та, у разі прийняття відповідного рішення слідчим суддею, судом, вилучити їх (здійснити їх виїмку). Тимчасовий доступ до речей і документів здійснюється на підставі ухвали слідчого судді, суд».

При цьому, згідно частини 6 статті 160 КПК України, на сторону кримінального провадження, яка звернулася до слідчого судді під час досудового розслідування із клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів, покладається обов’язок довести «можливість використання як доказів відомостей, що містяться в речах і документах, та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів, у випадку подання клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів, які містять охоронювану законом таємниці».

Стаття 162 КПК України визначає, що «до охоронюваної законом таємниці, яка міститься в речах і документах, належать:

1)інформація, що знаходиться у володінні засобу масової інформації або журналіста і надана їм за умови нерозголошення авторства або джерела інформації;

2) відомості, які можуть становити лікарську таємницю;

3) відомості, які можуть становити таємницю вчинення нотаріальних дій;

4) конфіденційна інформація, в тому числі така, що містить комерційну таємницю;

5) відомості, які можуть становити банківську таємницю;

6) особисте листування особи та інші записи особистого характеру;

7) інформація, яка знаходиться в операторів та провайдерів телекомунікацій, про зв’язок, абонента, надання телекомунікаційних послуг, у тому числі отримання послуг, їх тривалості, змісту, маршрутів передавання тощо;

8) персональні дані особи, що знаходяться у її особистому володінні або в базі персональних даних, яка знаходиться у володільця персональних даних;

9) державна таємниця.

Отже, якщо за вимогою у запиті з посиланням на статтю 93 КПК України необхідно надати інформацію з вищезазначеного переліку, правомірно задовільнити такий запит можливо лише  за наявності відповідної ухвали слідчого судді про тимчасовий доступ до речей і документів. Підприємство, установа чи організація надає документи і речі, які вказані в ухвалі суду.

Запит повинен бути оформлений відповідно до затвердженої Інструкції з оформлення документів

В Інструкції з оформлення документів у системі Міністерства внутрішніх справ України (затверджена наказом МВС від 27.07.2012 № 650).[4] прописано, що запит повинен бути оформлений на бланку підрозділу міліції із обов’язковим зазначенням у кутовому штампі вихідного номеру та дати написання.

Особливу увагу необхідно звернути на те, що службові документи підписують посадові особи.  Підпис складається з назви посади, звання (за наявності), особистого підпису і його розшифрування (ініціали і прізвища). Якщо керівник відсутній, то документ підписує заступник або виконувач обов’язків. При цьому обов’язково зазначається фактична посада особи, яка підписала документ, її ініціали і прізвище (виправлення вносяться рукописним або машинописним способом, наприклад: «В.о.», «Заст.»). Не допускається підписувати документ з прийменником «За» або проставляти правобічну похилу риску. Тобто, не зазначення фактичної посади особи, її прізвища та ініціалів є грубим порушенням пунктів 2.23.11 та 2.23.12. зазначеної Інструкції.

У разі якщо Ви виявили, що запит міліції складений з порушеннями, у відповіді на нього (відповідь повинна бути надана обов’язково і у встановлений термін),  необхідно повідомити, що задовольнити вимоги міліції про надання інформації Ви не можете, оскільки такий запит не відповідає вимогам закону, і відповідно у Вас є застереження щодо законності таких дій.

При цьому, важливо обґрунтувати Вашу позицію і вказати, які саме були порушені вимоги до оформлення міліцейського запиту одночасно з посиланням на положення нормативно-правових актів. У заключній частині не зайвим буде зазначити про свою готовність до подальшої співпраці, якщо запит буде приведений у відповідність до вимог чинного законодавства України.

Якщо запит оформлений без порушень, запитувану інформацію необхідно надати у встановлений термін, а інакше можливсті проведення обшуку і виїмки документів. Проте, надавати необхідно лише ту інформацію, яку запитують правоохоронці і обов’язкова наявність якої в організації передбачена її статутними документами або законом.

Щодо надання персональних даних на запити правоохоронних органів

Закон України «Про захист персональних даних»[5] (далі – Закон) регулює правові відносини, пов’язані із захистом і обробкою персональних даних, і спрямований на захист основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на невтручання в особисте життя, у зв’язку з обробкою персональних даних. Цей Закон поширюється на діяльність з обробки персональних даних, яка здійснюється повністю або частково із застосуванням автоматизованих засобів, а також на обробку персональних даних, що містяться у картотеці чи призначені до внесення до картотеки, із застосуванням неавтоматизованих засобів.

Згідно зі статтею 2 Закону «обробка персональних данихбудь-яка дія або сукупність дій, таких як збирання, реєстрація, накопичення, зберігання, адаптування, зміна, поновлення, використання і поширення (розповсюдження, реалізація, передача), знеособлення, знищення персональних даних, у тому числі з використанням інформаційних (автоматизованих) систем».

Разом з тим, зверніть увагу на те, що у відповідності із Законом – не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

  • У статті 6 Закону визначено вимоги до обробки персональних даних:
  • «мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних»;
  • «обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб’єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством»;
  • «Типовий порядок обробки персональних даних затверджується Уповноваженим».

Враховуючи вищезазначене, за відсутністі конкретних і законних цілей, та не додержання встановленого законодавством порядку, володілець персональних даних має законні підстави відмовити у наданні запитуваної інформації.

Зверніть увагу! Якщо вимоги, які містяться в запиті, не відповідають закону, важливо у відповіді наголосити, що такі дії не є перешкоджанням правоохоронним органам в здійсненні своїх функціональних обов’язків, а дотримання положення Закону: «володільці, розпорядники персональних даних та треті особи зобов’язані забезпечити захист цих даних від випадкових втрати або знищення, від незаконної обробки, у тому числі незаконного знищення чи доступу до персональних даних». Основна  Ваша  мета – привести взаємовідносини в рамки діючого законодавства, у зв’язку з цим, Ви просите надати роз’яснення про правові підстави витребування копій документів.

Крім того, виявлені факти порушень процесу обробки та захисту персональних даних повинні бути документально зафіксовані відповідальною особою або структурним підрозділом, що організовує роботу, пов’язану із захистом персональних даних при їх обробці (Типовий порядок обробки персональних даних затверджений Наказом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини  від 08.01.2014 № 1/02-14).[6]

Уляна Шадська,

керівник програми «Відкритість правоохоронної системи»

 

 

[1] Закон України «Про міліцію» (із внесеними змінами) від 20.12.1990 № 565-XII

[2] Закон України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю»  (із внесеними змінами) від 30.06.1993 № 3341-XII

[3] Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність» (із внесеними змінами) від 18.02.1992 № 2135-XII

[4] Посилання на офіційний сайт МВС України: http://mvs.gov.ua/mvs/control/main/uk/publish/article/788953

Інструкції з оформлення документів у системі Міністерства внутрішніх справ України (затверджена наказом МВС від 27.07.2012 №650)

[5] Закон України «Про захист персональних даних» (із змінами) від 01.06.2010 № 2297-VI

[6] Типовий порядок обробки персональних даних затверджений Наказом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини  від 08.01.2014 № 1/02-14

Posted in Думки, Новини, Роз'яснення законодавства та правозастосування.